Статті

Ендокринна хірургія – це дуже тонка та відповідальна галузь хірургії, що торкається різних органів людини в різних анатомічних ділянках, які виробляють гормони, та поєднує сукупність проблем ендокринології, онкології та універсальної операційної майстерності, залучає традиційну та ендоскопічну техніку, потребує надзвичайно точних рухів та досконалих знань анатомії.

 

Так сталося, що найбільш знайомою для пересічної людини є хірургія щитоподібної залози (операції з приводу вузлового та дифузного токсичного зобу, раку та метастазів), але насправді це лише одне з питань, якими займаються сьогодні ендокринні хірурги. Решта хірургічних проблем ендокринних органів (тобто органів, які синтезують різноманітні гормони) є не менш важлива та стосується чисельних поширених захворювань, таких як хвороби паращитоподібних залоз (насамперед це первинний гіперпаратиреоз), наднирникових залоз (первинний гіперальдостеронізм, синдром Кушинга, феохромоцитома та інші), яєчників, гіпофізу (керівного органу в ендокринній системі) та інших залоз.

Якщо захворювання щитоподібної залози, як зустрічаються майже у половини населення (вузловий зоб, тиреотоксикоз, тиреоїдити, тиреоїдний рак),  добре відомі для лікарів різного профілю, а сама щитоподібна залоза є доволі доступна для обстеження (розташована на шиї поверхнево, може легко обстежуватись за допомогою ультразвукових апаратів, тонкоголкової біопсії та гормональних досліджень), то про прищитоподібні (або паращитовидні) залози та надниркові залози знають переважно спеціалісти вузького профілю. Тому важливо, щоб пацієнти були самі поінформовані щодо основних симптомів та переліку мінімальних обстежень, які дадуть змогу вчасно запідозрити та ефективно вилікувати небезпечні та руйнівні захворювання ендокринних органів.

До таких основних «прихованих» медичних проблем належать первинний гіперпаратиреоз та первинний гіперальдостеронізм.

Первинний гіперпаратиреоз є наслідком утворення невеликої, переважно доброякісної, пухлинки в одній з прищитоподібних залоз, що розташовані позаду щитоподібної залози та не можуть промацуватись руками лікаря і досить складно візуалізуються ультразвуковими та комп’ютерними томографами. Основною ознакою первинного гіперпаратиреозу є підвищення рівня кальцію крові та специфічного паратиреоїдного гормону, які зростають задовго до клінічних проявів: руйнування кісток, утворення камінців у нирках та жовчних шляхах, розвитку ниркової недостатності та нервових розладів. Тому найпростіший та найефективніший шлях для виявлення первинного гіперпаратиреозу в популяції (а хворіє майже 0,5 % населення !!!) є визначення рівня кальцію в крові кожною дорослою людиною, незалежно від віку, статі, наявності симптомів. Будь-яке підвищення кальцію (загального або іонізованого - Ca++) потребує визначення рівня паратгормону, а за його підвищення – консультації ендокринного хірурга для планування  лікування. Зазвичай пацієнти з первинним гіперпаратиреозом підлягають хірургічному лікуванню по видаленню маленької пухлини прищитоподібної залози через невеликий розріз на шиї. Вчасне розпізнавання хвороби та її ефективне хірургічне лікування призводить до відновлення міцності кісток, збільшення сили м’язів, покращання мозкової діяльності, припинення утворення камінців у нирках та жовчних шляхах.

Первинний гіперальдостеронізм, специфічна патологія надниркових залоз, також належить до дуже поширених захворювань людини та є причиною підвищення артеріального тиску щонайменше у кожного десятого гіпертоніка. Крім артеріальної гіпертензії гіперальдостеронізм викликає аритмію серця, послаблення тонусу м’язів, кишківника, може призвести до інсультів навіть у молодому віці, ниркової недостатності, гіпертрофії та виснаженню серця. Гормон альдостерон у надлишковій кількості виробляється пухлинами надниркових залоз (переважно невеликого розміру та доброякісними за природою) та впливає на рецептори судин, нирок, серця, мозку, викликаючи зниження рівня калію крові ( K+), затримку солі, набряк судин, серйозні наслідки для здоров’я. Частину пацієнтів можна лікувати медикаментами, що блокують рецептори альдостерону, але для пухлин надниркових залоз найкращим лікуванням є хірургічна операція. Операція по видаленню надниркової залози виконується лапароскопічним методом спеціальними інструментами під контролем відеокамери без розрізу. Діагноз первинного альдостеронізму ставиться на підставі тонких гормональних обстежень, тестів підтвердження та компютерної томографії та інших рентгенологічних обстежень. Підозрювати захворіння, яке притаманне майже 3 % населення, слід насамперед у хворих з артеріальною гіпертензією, що погано контролюється ліками або розпочинається з молодого віку.

Характерними відмінностями ендокринної хірургії є необхідність поєднання глибоких знань не тільки в хірургії та анатомії, але й ендокринології, фізіології гормонів, онкології, рентгенології, морфології клітин і тканин. Це потребує значного персонального досвіду лікарів та залучення суміжних фахівців для визначення діагнозу та лікувальної тактики.

Обізнаний пацієнт – запорука вчасного встановлення діагнозу та свідомого вибору лікарів!